Влітку ми залюбки їдемо до моря аби насолодитися усіма принадами курортного сезону. Накупатися до посиніння, засмагнути до багряної бронзи, надихатися здоровим повітрям для відновлення імунітету, втраченого за довгу, виснажливу зиму.
Місцеві жителі ставляться спокійніше до екстремального оздоровлення. Влітку вони багато працюють в туристичному бізнесі, забезпечуючи собі, як кажуть, ситу зиму.
Зате у вересні, до завершення оксамитового сезону, вони спокійно, з насолодою милуються рідним краєм. Золота осінь поступово забарвлює рослинність прибережної смуги рудими язиками полум’я. Дерева в садах віддають налиті стиглістю плоди в натруджені руки, які виростили їх. Лісосмуги вздовж трас обсипаються жолудями, каштанами та волоськими горіхами.
Особливо радують око квітники і клумби з осінніми букетами. Пишні хризантеми причепурили свої голівки збитими вершками повітряних пелюсток. Урочисті жоржини палають всіма відтінками вишневих тонів — від блідо-рожевих до пурпурово-багряних. Веселими бризками розкидані айстри, немов зірочки в ясному небі.
Але саме захоплююче видовище — це, звичайно, море. Прогріте за літо, воно приваблює бажаючих скупатися температурою парного молока. Море вже не таке яскраво-синє, зате в його барви вплелися загадкові нотки бірюзової палітри. Від темного малахіту біля берега вода світлішає до аквамаринового відтінку на горизонті. Прохолодний пісок приємно стікає по босих стопах. Спорожнілий пляж здається пустелею з барханами в мініатюрі.
Поступово малинове сонце плавно занурюється в море, утворюючи багряну доріжку до самого берега. Білі «баранчики», принесені на берег морським бризом, накривають легкою піною пласкі камінчики і дрібних черепашок.
Золота осінь — прекрасна пора для відпочинку біля моря, насолоди унікальним видом морського пейзажу і філософських роздумів про сенс життя.