Зима прийшла, стукає крижаним посохом в самотні будинки, розкидані села і білокам’яні міста. Червоногрудий снігур б’ється в тепле вікно, він просить подзьобати крихіток. Ночами з дахів ростуть вниз бурульки. Вдень, під променями сонця, вони шмигають, стікаючи краплями вологи, але з настанням прохолодного вечора мороз міцнішає, і обвислі намистини намертво один до одного приморожують.
Ось уже й тротуар заблищав накатаною, льодовою доріжкою. Відразу ж з’явилися перші жертви. Вони сміються і відчайдушно борсаються у свіжих, пухких заметах. Земля вкрилася легкою перинкою, котра просвічується яскравими клаптиками осіннього листопаду.
Непроникно-матові, ранкові вікна до обіду пропускають, крізь підталі краплинні струмочки, сріблястий блиск сонячного дня. Молодий, перший сніг рипить під ногами перехожих, посилюючи передчуття прийдешніх свят і передчуття дива.
Ось-ось Новий рік задзвенить дзвіночками на шиях північних оленів, несучих над Землею розписні сани з подарунками щедрої матінки Зими. Зустрінуться в здравицях кришталеві фужери, і запаляться миготливими гірляндами наряджені, пухнасті ялинки. Народ вийде на вулиці колоритними гуляннями під забуті гармошки і балалайки.
Слідом Різдво таємничо ступне в, гостинно відчинені, двері будинків, обдаровуючи кожного з нас святим дотиком. Ну а по мальовничих, зимових пейзажах піде гуляти Коляда, яка пахне свіжими пирогами і мандаринами.
Потім, в хрещенських морозах, застигнуть засніжені дерева, парки, села і цілі міста, щоб до приходу весни радувати нас розмахом і пишнотою зимової казки.