Як я провів зимові канікули? Це був чудовий сон, який буде снитися цілий рік. Весь грудень я студіював підручники і конспекти, щоб добре закінчити перше півріччя, так як це і був квиток в мої зимові канікули.
У переддень Нового року швидкий поїзд мчав мене з друзями в казкову країну Карпатських гір. Потім його змінив комфортабельний автобус. Дорога серпантином йшла все вище до хмар. Білосніжні шапки на самих верхівках гір відливали на сонці золотом царських корон. Густі лісові масиви манили погляд своїми таємничими хащами, а гірськолижні спуски зміями сповзали до підніжжя велетнів і зливалися в один, блискучий інієм, килим. Фунікулери пливли по колу, розвозячи туристів вгору і вниз. Багато відпочиваючих спускалися своїм ходом. Найчастіше це виглядало незграбно і комічно, але отриманий адреналін перекривав негативні емоції.
Ми кинули рюкзаки в затишному дерев’яному будиночку на схилі гори і, швиденько перекусивши в придорожньому кафе, відправилися гуляти по околицях. Могутні вікові ялини стояли по колу і своїми пишними лапами, немов огортали всі лісові галявини, запорошені снігом. В їхніх верхівках сивиною сріблився іній, а вздовж шорстких стовбурів снували вогненно-руді білки. Вони злякано переглядалися і, побачивши нас, блискавично зникали в пухнастих заростях темно-малахітової хвої.
Ближче до вершини ми взяли напрокат лижі і, після короткого інструктажу, полетіли вниз щодуху. В суцільну стіну зливалися дерева і кущі, що здавалися нам смарагдовим морським валом. Іскристий сніг фонтаном різнобарвного бісеру вибивався з-під наших лиж. Ми сміялися і на повний голос кричали від переповнюючих нас емоцій. А підйомник знову і знову доставляв нас наверх, щоб раз за разом ми повторювали цей запаморочливий спуск.
Через декілька годин ми зовсім вибилися з сил, і страшно зголодніли. Втомлені, але такі щасливі ми повернулися додому. У кімнаті весело потріскували дрова за камінними гратами, розносячи ледь вловимий запах хвої і ялинових горішків. Рум’яна від жару плити господиня внесла повний піднос гарячих пиріжків з різноманітними начинками і пузатий пихкаючий самовар. Наступний піднос був з ніжною бринзою, котра була розкладена акуратними скибочками на пористих шматках ароматного свіжоспеченого хліба.
Під тихий шепіт догораючого каміна, ми солодко спали в своїх ліжках, в цьому маленькому, загубленому серед лісів і гір, будиночку, і бачили чарівні сни, які повторювалися щоночі протягом усіх зимових канікул. У цих снах ми ставали казковими богатирями, які підкорювали не тільки гірські вершини, але також і гарячі серця норовистих горянок — прекрасних фей Карпатських гір.