Зимове село прокинеться чханням пічних труб, з яких весело закрутиться димок від березової і вільхової деревини. Заволають корови, готові поділитися свіжим, парним молоком. Міцний, нічний мороз вщухне, дрімаючи під яскравими променями низько навислого сонечка. До зимового лісу потягнуться лижники: хто по дрова, хто на полювання, ну а хто просто подивитися на мальовничі місцеві краєвиди.
Молодь, озброївшись лопатами, з веселими піснями та жартами дружно піде розгрібати наслідки нічного снігопаду. За ними побіжать і дітлахи з санками — накочувати гірки. Остаточно прокинеться село і заживе звичайним життям.
Передноворічна метушня нікого не залишить без діла. Підготовка до карнавалу, святкового концерту та різдвяних гулянь займає допитливі розуми і гарячі серця не тільки молодих, але й мешканців поважного віку, що об’єдналися в фольклорний гурт. Дітвора від душі радіє рясно-сніжній зимі, збираючись розважатися в глибоких заметах впродовж геть усіх канікул.
Вечоріє. Затихає дзвінкоголосий, дитячий гомін, а з мирно дрімаючих полів вибирається заметіль, прихопивши із собою незмінну подружку хуртелицю. З околиці села вони починають заводити стрімкий танок навколо сплячих будинків і вулиць. Зірвані шапки заметів злітають вгору, вплітаючись у дикий танок хуртовини і, безладно кружляючи, огортають село непроглядною, сніговою стіною. Ще міцніше тріщить мороз, розмальовуючи застиглі вікна осель.
Тільки на ранок все завмирає і тихий сніг обережно торкається землі. Це зима, на правах господині своєї пори року, дбайливо вкриває рідні простори пухнастими перинами, посрібленими морозним сяйвом іскристих перлів.