Щасливі випускники педагогічного інституту, дбайливо стискаючи в руках новенькі дипломи, прощаються з викладачами на майданчику студентського містечка.
Вони самі ще діти. Їхнє нове життя повне випробувань і розчарувань. Але все це буде завтра, а сьогодні вони всі разом, в останній раз, посидять в улюбленій кафешці, поласують улюбленим морозивом, сходять ввечері на дискотеку, зустрінуть світанок у міському парку і наступного ранку роз’їдуться по домівках.
Останні літні канікули закінчуються дуже швидко. Пора до школи, ну тобто на роботу. 1 вересня — перший дзвінок повертає юного вчителя у власне, щасливе дитинство. Він із заздрістю поглядає на кирпатих першокласників з величезними, осінніми букетами.
Колеги зустрічають молодого фахівця тепло і сердечно. Адже шкільний колектив — це одна сім’я. Багаторічна робота пліч-о-пліч згуртовує людей в єдиний організм, який, як годинниковий механізм цокає рівно, чітко, без збоїв.
Праця вчителя не легка і дуже відповідальна. Кожному учневі потрібно приділити індивідуальну увагу і підхід. Сучасний світ розвивається стрімко, тому вчитель теж постійно повинен рости професійно. Навчаючи дітей певного предмету, потрібно ще формувати їх особистості. Допомагати розпізнавати добро і зло. Направляти до адекватного мислення і вчинків. Розвивати кругозір і світогляд своїх учнів.
Тільки людська доброта і мудрість зроблять вчителя шановним і коханим серед школярів та колег. Справжнього вчителя відрізняють такі якості, як терпіння, справедливість, самовіддача і, найголовніше, любов до дітей, яка дана згори.
Нехай наші вчителі будуть такими, якими ми хочемо їх бачити. А ми для них — самими старанними, ввічливими і допитливими. Бажаємо нам всім гармонійно доповнювати один одного.