Шкільний двір перетворився на бурхливий майдан. Білесенькі комірці, пишні банти, пахущі осінні букети, а також святкова метушня, гучні голоси учнів, котрі с захопленням читають вірші — це довгочікуваний День Вчителя!
Закінчилася святкова шкільна лінійка. Всі діточки змішалися і потягнулися до своїх класів. Ми з хлопцями насилу протиснулися крізь натовп, тримаючи високо над головами оберемки осінніх квітів: айстр, хризантем і строкатих жоржин. Нарешті знаходимо розгублених першокласників, які ще не дуже звикли до школи. Дітвору по-материнськи лагідно заспокоює наша, а тепер уже їхня, перша вчителька. Ми оточуємо її, навперебій вітаємо з Днем Вчителя і зголошуємося допомогти доставити неосяжні букети разом з малюками до першого класу.
Дивлячись на розсипи ластовиння на кирпатих, цікавих носиках, згадуємо себе десять років тому. Перша вчителька також опікала нас, захищала від старших учнів, витирала носи і сльози, вчила уму-розуму. Сувора на уроках, після них вона перетворювалася на турботливу маму, яка ретельно оберігала своїх дітей від неприємностей.
Вчительська праця благородна і важка. Спробуй знайти ключик до кожного маленького сердечка. Розглянь в дитячих оченятах стан душі. Визнач в малечі силу характеру. А потім, розібравшись, направ кожного на свою стежку, яка повинна вивести на дорогу життя.
Скоро останній дзвоник і ми покинемо стіни рідної школи. Розлетимося по світу кожен на своїх крилах. А наша перша вчителька буде сидіти за вчительським столом з року в рік, схиливши сиву голову над стосами зошитів, і невпинно виправляти перші помилки своїх учнів.
Давайте побажаємо нашим терплячим, мудрим, справедливим, шанованим і улюбленим учителям на все життя зберегти ці прекрасні особисті якості.