На шкільній лінійці директор оголосив про участь нашого ліцею в зборі металобрухту. Приз переможців — поїздка на екскурсію пушкінськими місцями.
Наш клас, самий дружний і активний, вирішив діяти невідкладно. Наближалися осінні канікули і подивитися на маєток, де О.С. Пушкін захоплено описував осінь, хотілося всім.
Раннім, суботнім ранком ми зібралися біля школи та міським тролейбусом доїхали до околиці міста, заселеної новими, білосніжними багатоповерхівками. Далі пройшли через ріденький лісок прямо до старого покинутого терикона, більше схожого на мальовничу гору.
Ми розбіглися по зелених схилах, ховаючись за густими пожовклими чагарниками, пустуючи і сміючись. Потім стали забиратися все вище і вище до самої верхівки терикону із залишками скам’янілої породи. Тут ми і знайшли те, що нам було потрібно — шматки рейок, що колись служили для пересування шахтних вагонеток. Вони були досить довгими і дуже важкими. Хлопці проявили кмітливість і підсунули під рейки мотузки, а потім плавно спустили залізяччя пологим, лисим схилом. Дівчата тріскотіли без угаву та бігали навколо хлопчаків, даючи безглузді поради. Ті лишень поблажливо посміхалися, налягаючи на важкий вантаж.
Біля підніжжя терикону ми провели весь день, милуючись палаючою золотою осінню, і з апетитом поїдали бутерброди у веселого багаття.
Тільки до вечора ми дотягли свій вантаж до шкільного двору і опинилися переможцями. І вже в перший день осінніх канікул, дружно і голосно співаючи похідних пісень, ми їхали на зустріч з Пушкіним, щоб очима поета побачити його чарівну «болдинську» осінь.