Письменницька праця заслуговує глибокої поваги і захоплення. Справжньому письменнику дарований талант переконувати сумнівну і бунтівну душу силою слова. Ми повинні з вдячністю вбирати живильні рядки мудрості своїм недосконалим розумом і черствим серцем, щоб ставати чистішим, досконалішими, людянішими.
На жаль, не багатьом людям дано зрозуміти тонку натуру письменника, проникнути крізь невидиме павутиння його світовідчуття, оцінити справжній талант майстра. У нас ніколи не вистачає часу осягнути саму суть, що лежить в глибині свідомості. Поверхневий ритм життя захоплює нас летючими вітрилами, що відірвалися від щогли — сенсу буття.
Покликання письменника народжується разом з ним і постійно заявляє про себе, змушуючи маленьку людину замислюватися про своє призначення. Воно росте і зауважує, що іноді відчуває щось незвичайне або незрозуміле і, на відміну від інших людей, воно його не лякає, а, навпаки, манить у свої незвідані глибини.
Подорожуючи у світі своїх фантазій, письменник відчуває гостру потребу поділитися з іншими людьми пережитими подіями та емоціями. Автор літературного твору веде нас в прекрасний і таємничий світ, переплетений долонями теплих рук, пронизаний світлом улюблених очей і струмом добра з людських сердець. Людина романтична зануриться у світ фантазій з головою. Людина прагматична — хоч трохи стане романтиком. Кожен знайде і відкусить свій ласий шматочок чудесного пирога, іменованого літературою, щоб його неповторний смак повертався до нашої тями від одного тільки спогаду про минулі насолоди.
Письменник — людина особлива. Він немов посланий небесами виконати найважливішу місію на Землі — зцілити людську душу.
