Наступила осінь, але вона нічим не виявляла себе, поки не настали осінні канікули. Вчорашнє тепло і зелень змінилися вогким вітром і багрянцем, який почав активно розливатися в кронах міських дерев.
У нашій школі готувався похід, організований краєзнавчим музеєм. Ми повинні були пройти по історичних місцях рідного краю. На щастя, в день запланованої подорожі було сонячно і безвітряно.
Навантажені рюкзаками й наметами, ми вирушили в сторону міської околиці. Спорожнілі хлібні поля і фруктові сади зустрічали нас чорною оранкою і облетілими кронами дерев. Останні дачники покидали свої володіння, везучи в місто зібраний урожай.
В осінньому лісі було, на диво, тепло і, завдяки вічнозеленим соснам і ялинам, досить зелено. Ми влаштували невеликий привал і, поки заварювався запашний чай з трав і гілочок, побродили лісовими стежками. Вікові стовбури дерев, порослі смарагдово оксамитовим мохом, монотонно гуділи голосами контрабасів і туб. Їм вторили діловитий дятел і безтурботна зозуля.
Через годину, ми вирушили далі і виконали місію, покладену на нас краєзнавцями. Зібраний нами матеріал достойно поповнив композицію міського музею. Чудово, що осінні канікули пройшли з користю на неймовірному душевному підйомі, завдяки невимовній красі чарівної пори року.