Твір на вільну тему, а точніше: Зима в місті — твір. Пишемо про рідне містечко, яке застигло в очікуванні зимової казки!

Лютий мороз схопив в свої крижані обійми моє рідне місто, яке мирно спало після осіннього дощу. Студений вітер, ще вчора вологий і з теплими відтінками, сьогодні запекло рвав дроти і гнув до землі стовбури тендітних горобин, ягідні грона яких віддзеркалювались в замерзлих калюжах, розсипаючись по них яскраво-червоними намистинами.

Миттєво замерзлі дощові краплі звисали з кінчиків гілок діамантовими бісеринками. Крони дерев і кулясті кущі здавалися кришталевими куполами, які скотилися з небес і завмерли в очікуванні команди: «оживи!».

Вмить застигле від холоду строкате листя встеляло алеї чудесного парку, нагадуючи хитро сплетені, скляні вітражі відреставрованих, старовинних храмів. Смарагдові острівці схопленої морозом трави жваво стирчали на пожухлих, облисілих галявинах навколо мерзлякувато зіщулених, одиноких лавок.

Відчайдушно верещали гальма незграбних тролейбусів і вертких автомобілів на льодяних перехрестях доріг. Злякано скрикували перехожі, ненавмисно ступивши на слизьку калюжку і перетворюючи її на хрустке бите скло тонкою підошвою туфель. Запітнілі вітрини магазинів тьмяно блимали бузковим неоном на вечірніх, згасаючих вулицях.

Моє рідне місто, змерзле і застигле кам'яними статуями, з надією дивилося в неймовірної краси нічне небо, яке мерехтіло далекими сузір'ями. Скоро зірки змінилися великими лапатими сніжинками, які тихо полетіли на зустріч з обледенілою землею. Загорнувшись в мережево пухнастих покривал, всі міські вулиці до ранку стали схожі на казкові володіння Снігової королеви.

Написать и опубликовать комментарий